Шановні Українці!
Державний Прапор України – це дзеркало української державності, головний державний символ України, символ незламності українського народу, який несе в собі його історичний дух. Україна довгий час жила без власної державності, але під час найстрашніших репресій люди зберігали український прапор, піднімали його. За українську свободу, український прапор, за українське слово покладено дуже багато життів.
Але, на жаль, сьогодні рівень пошани до прапора та обізнаності з його історії та правил використання є досить низьким. Відсутність самоідентифікації українців пояснюється, зокрема, неусвідомленням значимості національних символів, в тому числі і прапора. Країна, громадяни якої не шанують її символів, а, відповідно, і її саму, не має майбутнього. Тому, для подолання цієї прірви у суспільній свідомості, пробудження щирого патріотизму та виховання поваги до своєї держави, Форум молодих лідерів України разом із Міжнародний центром протоколу та етикету 23 серпня 2007 року розпочали Всеукраїнську патріотичну ініціативу «Жовто-блакитний – національна гордість України».
Ініціатива є довготривалим проектом та складається з низки заходів, спрямованих на виховання патріотизму, почуття національної гідності громадян та їх поваги до головного державного символу України – національного прапора, заохочення громадян та представників державної влади дотримуватися протокольних норм використання державних символів для підтримання історичного духу, традицій українського державотворення та популяризації Державного Прапора України.
В рамках ініціативи два роки поспіль відбувається щире громадське святкування Дня Державного Прапора України, постійно встановлюються синьо-жовті прапори на будівлях міст України, проводиться постійний «Прапор-контроль». Завдяки цьому проекту виявлено та усунуто сотні випадків неправильного встановлення та поводження із прапором. Також, розпочато безпрецедентну та довготривалу наукову дискусію щодо історії державного прапору України, до якої залучені провідні історики та прапорознавці України, працівники державних архівів, студенти-історики та широка громадськість.
